Нотаріальні діїПосвідчення договорів передбачений Сімейним Кодексом України

Найчастіше нотаріус посвідчує такі договори передбачені Сімейним кодексом:

Батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів на дитину, який укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Сторонами аліментного договору виступають батьки дитини, при чому незалежно від того, перебувають вони у шлюбі між собою чи ні.

Умови договору про сплату аліментів на дитину мають визначати розмір, строки, а також порядок виплати та підстави цільового використання аліментів і не можуть порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом України.

Необхідною умовою договору є визначення місця проживання дитини, яке співпадає з місцем проживання одного з батьків. Саме цей з батьків є аліменто- отримувачем та власником аліментів.

Договором може бути встановлений регламент зустрічей з дитиною тим з батьків, який не проживає постійно разом з дитиною, та інших родичів (дідуся, бабусі, братів, сестер тощо), а також розмір аліментів визначається за згодою сторін.

Нотаріальна форма договору у випадку невиконання однією з сторін аліментного договору своїх обов’язків надає можливість здійснення примусового стягнення за таким договором без додаткових процесуальних складнощів. Нотаріально посвідчений аліментний договір має силу виконавчого листа. Це означає, що аліментний договір є підставою для стягнення державним виконавцем коштів на утримання дитини в безспірному порядку.

У разі, коли є згода на поділ майна подружжя, краще розподілити майно у нотаріуса шляхом укладання договору про поділ майна. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ нерухомого майна подружжя має бути нотаріально посвідчений. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Такий договір можна укласти під час шлюбу або після розірвання шлюбу.

Майже всі договори про поділ майна подружжя, незалежно від його предмету, нотаріально посвідчуються.

Істотною умовою договору про поділ майна подружжя є предмет договору. При укладанні договору необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, джерела його придбання та його вартість.

В договорі про поділ майна подружжя зазначається перелік майна, яке переходить в особисту приватну власність до кожного з подружжя. Також те, яким чином буде здійснюватися і як оформлятися (за необхідності) передача майна, строки його передачі та інше.

Укладання шлюбного договору є дуже важливим кроком для подружжя. Шлюбний договір має

кілька важливих переваг. По-перше, він дозволяє подружжю заздалегідь визначити умови розлучення, що зменшує ризик конфліктів та сприяє швидкому та мирному розірванню шлюбу.

По-друге, договір може визначати права та обов’язки подружжя у відносинах з майном, що є особливо важливим у випадку розлучення або смерті одного з партнерів. По-третє, шлюбний договір може забезпечити фінансову стабільність сім’ї, визначивши правила розподілу майна та фінансування сімейних витрат.

Шлюбний договір може бути особливо важливим у таких випадках:

1. Якщо один з подружжя має значну кількість майна або бізнес, який він хоче захистити в разі розірвання шлюбу.
2. Якщо один з подружжя має великі борги або заборгованості, які не повинні перейти на іншого партнера.
3. Якщо один з подружжя має дітей від попереднього шлюбу і хоче забезпечити їхнє майбутнє.
4. Якщо подружжя має різні погляди на розподіл майна в разі розлучення.
5. Якщо один з подружжя має так звану родову власність або власність, яку він хоче захистити від розлучення.
6. Якщо подружжя має намір жити окремо, але хочуть забезпечити фінансову підтримку один одному.
7. Якщо подружжя має намір переїхати до іншої країни, де законодавство шлюбних відносин може бути іншим.

У цих випадках шлюбна угода може допомогти запобігти конфліктам та забезпечити захист інтересів кожного з подружжя.

Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми, не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день реєстрації шлюбу, а той, який укладений подружжям, – у день його нотаріального посвідчення, про що має бути зазначено в тексті договору.

У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, строки тривалості окремих прав та обов’язків, а також може бути встановлена чинність договору або окремих його умов і після припинення шлюбу.